Сумісні операції в клініці CitiDoctor

При цьому навіть незначне фізичне напруження може призводити до виходу назовні стінок піхви, матки, сечового міхура, петель тонкої кишки та прямої кишки. Це емоційно виснажує жінку та різко погіршує якість життя. Розвивається нетримання сечі, газів, рідкого калу. Іноді органи, що випали, заважають рухатися. Поділитися такими своїми скаргами навіть із спеціалістами жінкам зазвичай важко, і вони довго (а іноді усе життя) живуть зі своєю проблемою без надії на одужання.

 

Насправді сьогодні існує ряд підходів при пролапсі тазових органів, що дозволяють повернути жінку до повноцінного життя. І для цього необхідна злагоджена команда проктологів, гінекологів та урологів, які здатні розробити план лікування, враховуючи особливості пацієнтки. Все залежить від віку хворої, того, були чи ні у неї вагітності/пологи, а також від компартменту (частини) тазових органів, що випадають.

 

У жінок після менопаузи при значному ступені випадіння матки гінекологами виконується видалення органу та реконструкція тазового дна. При вираженому пролапсі прямої кишки хірурги-проктологи виконують виділення та фіксацію кишки до структур тазу, що сприяє налагодженню контролю випорожнень.

 

Нещодавно командою хірургів клініки «СІТІ ДОКТОР» у складі завідуючої відділення Глаголєвої Анастасії Юріївни, к.мед.н. Махмудова Дмитра Ельдаровича та к.мед.н., гінеколога Тян Ольги Володимирівни було виконано хірургічне втручання молодій пацієнтці 29 років, яка протягом 3 років страждала на випадіння прямої кишки, нетримання газу та рідкого калу, порушення сечовипускання, випадіння шийки матки.

 

Дівчина ще не народжувала, тому задача полягала у збереженні та фіксації у стабільному положенні усіх тазових органів з лапароскопічного доступу.

 

           

 

Була успішно виконана лапароскопічна вентральна сакроректопексія поліпропіленовим сітчастим імплантом та укріплення з укороченням круглих зв’язок матки, фіксація тіла матки. На сьогоднішній день це передові методи фіксації тіла матки, що не вимагають піхвового доступу, враховуючи той факт, що пацієнтка не народжувала. 

 

           

 

Проводилася робота з відновлення психоемоційного стану пацієнтки та її налаштування на покращення якості життя.

 

Через 2 міс. після втручання у пацієнтки відмічалося повне налагодження функцій тазових органів. Індивідуальний підхід є запорукою успіху у складних і нестандартних ситуаціях у хірургії.